Мелодія ранку
У вранішній тиші, де пахне кава,
Де сонце крізь штори малює світ,
Вона у капелюсі, мов тая загадка,
Читає газету – мовчазний привіт.
Парує горнятко у пальцях тонких,
Немов між рядками пливуть її думи,
А птахи за вікном, крізь обрій далекий,
Несуть її мрії у небо без суму.
Крихкий круасан, легкий аромат,
Торкання вітру, що ніжно лоскоче,
І день розгортає новий свій формат,
Що серце підкаже – ніхто не пророчить.
Вона усміхається – спокій, баланс,
Момент нескінченний у ритмі неквапнім…
І птахи, і сонце, і неба атлас
Злились у єдине – у ранок прекрасний.
Леся Біда