Плодородна земля — її сила і спокій
У долонях — насіння, мов спогад прадавній,
А в очах — тепла віра, що зросте, оживе.
Вона — українка, мов пісня жива і нескорена,
Що в молитві і праці із ранку живе.
Земля під її ногами — не просто ґрунт,
А спадок роду, джерело і причал.
Там, де пшениця стигне, як сонце в серпні, —
Вона залишає слід, мов легкий серпанок.
Руками обійме корінь і квітку,
І серце віддасть, не прохаючи вдячності.
Її город — то храм, де щоденно твориться
Чудо життя з любові і праці.
У втомі — спокій, у зморшках — ніжність,
У погляді — мудрість і сонця вогонь.
Бо плодородна земля — її вічна подруга,
Що бере і віддає без умов і вагань.
Леся Біда