Єдиних не зустрічають двічі,
Не кличуть знову у той самий день.
Не пишуть лист, що серце ріже,
Не крутять спогади, як тінь.
Вони приходять раз — і вічність
Згорає в полум’ї очей.
І навіть час, що все лікує,
Безсилий в глибині ночей.
Вони приходять — і вже світло
Тремтить у жилах, мов вино.
Їх можна втратити навіки,
Та не забути все одно.
Бо їхні дотики, мов вітер,
Що шепче долі між рядків.
Єдиних не зустрічають двічі…
Якщо зустрів — то не згуби.
Леся Біда
Усі реакції:
Ніна Обміняна-Дорошенко, Володимир Давигора та ще 4