Яка я є? По суті, завжди різна…
Звичайна жінка, скромна і земна…
Для добрих – щира, лагідна, привітна…
Для злих людей – шалена і страшна…
Для тих, кого люблю – кохана, рідна
І у житті – найважливіший сенс…
Для когось – егоїстка непривітна,
Що думає про себе, перш за все…
Комусь хороша, а комусь погана…
Не намагаюсь догодити всім…
Поступлива буваю й невблаганна…
Стараюсь жити розумом своїм.
Нікому зайвий раз не набридаю.
Ніяких благ для себе не прошу.
Людей байдужих поряд не тримаю
І в друзі “набиватись” не спішу.
Чужі “гріхи” судити не беруся,
Бо і сама далеко не “свята”…
Достойно жити я ще тільки вчуся,
А це наука зовсім не проста.
Яка я є? Я різною буваю –
Криклива й тиха, радісна й сумна…
В характері, я всі “стихії” маю.
Я просто жінка – скромна і земна!