Розквітли півники — тихо, несміло,
Як думки, що приходять у сні…
Так давно моє серце хотіло
Тих квіток на весняному тлі.
В кожній — трепет і спомин дитинства,
Теплий дотик матусиних рук,
Їхній запах — мов дихання чисте
Де відчуваєтш серденька стук.
В них — і спокій, і світла тривога,
І молитва, що йде до небес.
Кожна пелюстка — як рідна дорога,
Що веде через спогад без сліз.
Я дивлюсь… і не хочу іти,
Хай застигне ця мить золота.
Півники — то і є ті світи,
Де цвіте незрадлива краса.
Я схиляюсь до них в тишині,
Як дитина до маминої казки…
Півники — це весна у мені,
Це мій сад, це душі є і пісня і ласка.
Лся Біда