Не хочу я «апрель»! Мені потрібен квітень.
Я не люблю «сирень», а лиш бузкові квіти!
І «марту здесь не быть», а березню і травню,
І Україні – жити, і людям її славним!
А «родина» твоя – огидна і бридлива,
У мене є своя – найкраща Батьківщина!
І твій «родной язык» для мене сичить ядом.
Я не забуду вік, як ви нас вчили градом.
Як пулями сікли і пам’ять розбивали,
Щоб в ноги впали ми і вам рабами стали.
І «щи» я не люблю, а лише борщ і сало.
І «песен не пою», а я пісні співаю.
Я мовою живу і нею розмовляю,
А «русскую страну» до скону зневажаю.
Я слово лиш одне скажу на вбивчій мові,
Війни вам «не прощу» нізащо і ніколи!
Де Перемога йшла, як квітка розквітала!
А в «русских болотах победа подыхала»
Де мову соловей витьохкує й колише –
«Не зацветет апрель», розквітне лише квітень!