Очі заплющ… Малюй мою весну…
Візьми яскраві фарби із душі.
Зимовий аркуш я перегорну,
І можна починати світлі сни.
Малюй підсніжник перший із-під льоду,
І промінь сонця, що з небес пробивсь.
Весна ще вчора казкою здавалась,
А ось сьогодні — справджена із див!
Малюй весни квітучі ніжні кроки,
І струмочки, що до річечки біжать.
Картину цю ти пронеси крізь роки,
Весна твоя — дорожча за скарби.
Малюй весняний свіжий вітерець,
Що гілочки дерев гойдає ніжно.
Зима пройде і віхолам кінець
Тихенько зникнуть стежкою засніженою.
Весна у серце сміло заглядає,
Тепло приносить і порядок змін,
З обличчя сум легесенько змиває,
І нічогісінько не попросить узамін.
Весну відчує небо і земля,
Коли, торкнувшись сонечка крилом,
Журавлики вертаються здаля,
Повіривши у світло й у тепло.
Ще змалку нам даровано уміння —
Душею малювати чудеса.
І головне — про душу не забути,
Щоб жити із весняним почуттям!
Я світаноковий місяць обійму,
І штори обережно відсуваю…
Відкрий же очі і зустрінь свою весну,
Душі твоєї казка оживає!
Леся Біда