Куди спішить цей світ, скажи,
Чому хвилини, наче птиці,
Летять, лишаючи сліди
У серці, пам’яті й зірниці?
Учора — мрія, як вогонь,
Сьогодні — попіл, тінь тремтлива…
Життя — мов річка між долонь,
Тече невпинно, невагомо.
Ми женемось за майбуттям,
Забувши смак теперішнього дня,
А він — у сонці, у житах,
У сміхові, що ллється зрання.
Він — у долонях теплих рук,
Щоразу знову ожива.
У тихім слові: “Все мине”,
Й у вірі, що любов жива.
Спинись, поглянь: у небі шлях
Вже мерехтять світи далекі…
Лови цей час, як світлий птах,
Бо він, мов сон, розтане легко.
Леся Біда