В селі сусіди -то краще родичів. Все про всіх знають, завжди прийдуть на допомогу, підтримають словом і не тільки.
Нам з сусідами чи їм з нами, але повезло. Ми всі жили в дружбі і злагоді. Сьогодні розкажу про одну сім’ю, яка жила з нами по сусідству, зокрема про тітку Секлету.
Сім’я тітки Секлети була багатодітною, я вже не пам’ятаю всіх дітей, бо вони були старші за мене, і з ними у мене не було спільних справ. А найменша дочка в сім’ї Ніна – підходила мені в подружки, але постійно була зайнята домашніми справами і на гульки біля школи у неї не було часу.
Сім’я жила в хатині на Луповому горбку. Ми з сестрою часто ходили на той горбок в різну пору року. Взимку на санках з горбка спускатися, в літом ласувати маслинами та збирати квіти. При нагоді заглядали у двір тітки Секлети, щоб відпустила погуляти з нами свою дочку, але та була дуже сурова і невмолима.
Час минав, ми росли, але сільська робота завжди була циклічною і з року в рік повторювалась. Ми з Ніною бачились хіба що на городі, бо наші городи межували, щоправда у нас город був у разів чотири меншим. Скільки себе пам’ятаю тітка Секлета працювала на городі із ранньої весни до пізньої осені із самого досвіта до темної ночі.
Це була напрочуд працьовита сільська жінка. Від тяжкої праці її хребет зігнувся, вона так і ходила зігнутою, спираючись на палицю, на сапку чи лопату. Була небагатослівною, жила в своєму світі з дяльком Никоном, своїми дітьми, які теж були дуже роботящі і в усьому допомагали своїй матері та батькові.
По черзі діти виростали, закінчували школу, покидали рідне гніздечко. Роботи не ставало менше, а рук не вистачало.
Одного разу до нашого двору під’їхала «Волга» і з неї вийшов син тітки Секлети: він закінчив вуз, купив автівку і приїхав до матері. Ми всі дуже тішились за його успіхи в житті.
Ніна теж закінчила школу, але не змогла покинути матір одну і вирішила працювати у колгоспі. Дівчина роботяща, добра, людяна. Пройшов час і народився у неї синочок Михайлик: красунчик-ангелик.
Мишко підростав, тітка Секлета бавилась з внуком і працювала на городі, а Ніна ходила на роботу.
Прийшла осінь і всі сусіди повиходили на городи копати картоплю. Вийшли і ми, і тітка Секлета з Мишком. Город у неї великий, роботи багато, а руки одні. От тітка Секлета копає картоплю і розмовляє з внуком, а він непосидючий хоче побігати, погратися. Тільки Тітка втратить пильність, а Мишко уже в кінець городу гайнув. Тітка на всю округу гукає до малого: «Міша, Міша, іди баба кетю дасть!» Малий прибіжить, бо думає, що і вправду бабуся цурерку дасть, а не тут то було! Малий щораз по дупці получав…
Нещодавно знайшла в інтернеті стару фотографію, впізнала на ній сусідку Ніну, от і пригадалась історія про Тітку Секлету.
