Казка: “Вишневе варення веселої Ворони”
Вам відомий вибагливий вільний вирій вражень?
Відчували ви вибух вічної весни в вигаданому величному всесвіті?
Виводили вальс вимірів видива?
Вірите в випадковості — витівки важливого?
Відтак, вгамуйтесь, вмощуйтесь, вдихніть.
Відчиняю вам віконце в… віртуозну, втаємничену, вишукану вуаль візерункової величі, велемовну візію, варту виголошення.
Віднині – вивідайте:
Вам відображу вигадану вістку, вервечку видінь – вічну, веселу, водночас вражаючу. Вдивляйтесь…
Вдосвіта Ворона Валерія встала, вмилась, вбралась в вишиванку, вибрала вишуканий віночок, виглянула в віконечко, відчула весняну вітряність.
Вигадливий вітерець вигойдував високі вишні. Визрілі, вологі, вітамінні вишеньки весело виблискували ваблячи Ворону.
“Все вирішила! Варитиму вишневе варення” – викрикнула
весело Ворона.
Відповідно взяла вервечку, вузлик, велике відерко, вийшла, вирушивши в вишневий вереск. Вибрала вишню. Високо вгорі визрілі вишеньки вкрай вабили. Ворона відчайдушно вибралась вгору, вибираючи вражаюче встиглі, великі вишеньки в вузлик, висипаючи в відеречко.
“Вишневе варення виглядатиме вельми вражаюче!” — вигукнула Валерія.
Ворона влаштувала ватру, вибрала вишукані вишеньки, виклала в відро, висипала в виварку, вимішала, варила, виспівувала, витанцьовувала…
Вогняне, варення весело вибулькувало, випромінюючи відчуття вічності.
Важна Ворона всякчас вигукувала:
“Варення вдається! Варення — вінець весни!”
Вона відчинила віконечко, вдумливо ввдивляючись вдалечінь.
Вмить Ворону вмітила ватага відважних, відчайдушних вусатих вуханів: веселі вовчата, вивірки, вівериці водночас вибігли, винюхали вареннячко виспівуючи веснянок, вимогливо вигукуючи:
— Вороно Валеріє, вашого варення вистачить всім?
— Вистачить, вистачить, веселі вигадники! — всерйоз
відповіла Ворона, витончено вирізаючи великі вишневі варенички.
Всупереч всьому, варенички в вишневім варенні — вишукане видиво!
Вже вечіріло. Вогнище викидало вогники високо в вись, відсвічуючи важливу вечерю.
Всі врочисто, впевнено всілися, веселяться, вплітаючи варенички, вареннячко, вдячно видають вигуки: “Велично! Винятково! Віват важній, величній вигадниці Вороні Валерії!
Вічна веселка витала вздовж вузьких вербових віток, викрешуючи вогненні візерунки. Все важливе вважаймо всерйоз: вдячність, взаєморозуміння, вдача, віра, вигадка, впевненість, велелюбність, вишуканість, взаємність, веселість – вартісні вічні величини.