Знай: у кожного — своя тривога,
Свій біль, що усмішкою не прикрити.
Не міряй серце — тільки з порогу,
Бо можеш рану у нім відкрити.
Не вимірюй чужого страху
Власним звичним уявним рівнем.
Те, що ляже у сні на плаху —
Комусь вже стало життям дивним.
Не придумуй меж і кордонів
У думках чи в погляді грізному.
Хтось живе на уламках спогадів,
Ми життя проживаєм по різному.
Знай: у кожного — інше «треба»,
І своє у душі «несила».
Хтось із нас в житті бачить пекло —
Бо в усіх своя воля й сила.
Правда — теж не завжди єдина,
Не у кожнім слові — святість.
Та найсильніші — не безгрішні,
А ті, що з болем зростили стійкість.
Леся Біда