Земля важка… на ній багато зброї,
І кров, що проростає крізь віки.
Минуле сповнене і болю, і геройства,
І дим піднявся вище, ніж зірки.
Колись наш край будили жайворонки,
І колосились житнії поля.
А нині знову тіні від воронок
Затьмарюють розквітле тло життя.
Сьогодні — час заліза та вогню,
І стомлена земля від кроків воїна,
Та крок за кроком ми приблизимо весну,
Щоб знову вишні цвітом розцвіли.
А завтра… завтра сонце зійде чисте,
І знову заспіває соловей.
Зерно на полі, зрошене сльозами,
Зросте, як правда, що не має меж.
Майбутнє наше — вільне і міцне,
Як корінь дуба, що пройшов крізь бурі.
Земля тяжка, та сили не забракне
У тих, хто віру береже у шані й гурті.
Земля важка… та ми несемо мрію —
Відродження, надію, світлий шлях.
Залізо зникне і розквітне воля,
І Україна стане на ногах.
Леся Біда