У день, коли пшениця шелестить,
І сонце ніжністю луги ласкає,
Де пахне м’ятою, медами лип,
Й зозуля у гаю літає,
А соловейко пісню щастя виграває,
І вітер пестить золото ланів,
А дощ тепленький землю обіймає,
Змиває тугу, біль і чорний гнів.
Ця днина — як молитва і надія,
Як шепіт трав і стиглих вишень сік,
Як спокій, що у серці тихо мріє,
Коли настане мир у нас навік.
Нехай Зелені свята принесуть
Любові в дім, добробуту у хату,
Нехай усі тривоги відійдуть —
Залишаться тепло, краса й життя багате!
Леся Біда