Сьогодні — день жіночого тепла.
І я є жінка, в котрій світла сила.
Я — мати, в моїм серці доброта,
Я — та, що вірить, що не розлюбила.
Люблю дітей — свій всесвіт і весну,
Свою родину, затишок і втому,
Люблю землю, кожну пелюстку
На рідному подвір’ї, біля дому.
Я чую щастя в шепоті трави,
У краплях літнього дощу прозорих,
В хмаринках, і у вранішній зорі,
В блакиті неба — вільній, неозорій.
Я вчуся спокій в морі віднайти,
У хвилі лагідній, вітрах весняних,
З бажанням сніжинку ловлю із висоти —
І усміхаюсь в дотиках незнаних.
Я просто є. І це — мій дар буття.
Я серцем дихаю, очима лину.
Я — щастя. Я — любов. Я — це життя.
Я – українка. Жінка. Я – щаслива.
Леся Біда