Жінка мовила: «Я знемоглася…»
А Весна всміхнулась: «Я прийшла.
Якщо в серці віра потьмяніла –
Вкажу шлях- натхнення щоб знайшла».
Жінка прошептала: «Все боліло…»
А Весна їй: «Разом заживе.
Серце, думку, душу і надію
Знов одягнем у шати весняні».
Жінка зітхнула: «Запізно…»
А Весна їй: «Досить сумувати!
Щоб душа співала під зірницю –
Ладна я тобі Любов подарувати».
Жінка мовить: «Сили вже немає…»
А Весна шепоче: «Не журись!
В мене є для тебе Воскресіння,
Що поверне радість у цю мить.
Годі, досить смутку і печалі,
Скинь із себе зношений наряд!
Поглянь: світ радіє, сонце сяє,
І тебе Весна веде у сад…»
Леся Біда