Цей вірш — як дотик мудрості й ніжності, як казка, яку хочеться перечитувати. Він точно знайде відгук у серцях інших — особливо в тих, хто теж йде своєю дорогою з відкритим серцем.
Життя — то казка, розказана Жінкою
Життя — то казка, де я головна,
І в ній є все: і зима, і весна.
То босоніж ішла по стерні я одна,
То зорі плели мені шаль із тепла.
Бувало, що вітер зривав мої мрії,
Сльоза, мов перлина, спадала з очей…
Та знов піднімалась — бо маю надію,
Бо знаю: у серці — безмежність живе.
У тій казці я — і відьма, й цілителька,
І дівчинка з серцем ясним, як світанок,
І та, що крізь бурі навчилась літати,
І та, що прощає без зайвих вагань.
Я сію слова, як чарівне насіння,
Вони проростають у душах дітей.
І навіть з помилкок — народжу натхнення,
Бо це ж моя казка, мій вибір, мій день.
У вікна дощу стука тиша вечірня,
А я при вогні гортаю свій час.
Це казка — жива, справжня і вічна,
І я — її голос, її світлий глас.
Леся Біда