Моє життя – це довга дорога,
В якому ще тисячі мрій.
Позаду – сльози, сміх і тривога,
Попереду – безліч надій.
Пройдено стежки круті і рівні,
Сонце вставало й ховалось знов.
Були падіння, удари сильні,
Та з кожним разом вставала знов.
Перехрестя доль, зустрічі, втрати,
Теплі обійми й холодний біль.
Все, що судилося переживати,
Стало уроком, і не жаль.
Вдячна я вітру, що бив у лице –
Навчив триматися і не зламатись.
Вдячна за крила, даровані серцем,
Щоб навіть у темряві не зупинятись.
Я пам’ятаю минулі дороги,
Та не тримаю, що відболіло.
Щастя – це жити, пізнати, любити,
Дякувати Небу за кожне зусилля.
А що попереду? Хто його знає…
Доки я йду – моя зірка палає. 
Леся Біда
Усі реакції:
Людмила Педченко, Светлана Тельпиш та ще 20
Моє життя – це довга дорога,
В якому ще тисячі мрій.
Позаду – сльози, сміх і тривога,
Попереду – безліч надій.
Пройдено стежки круті і рівні,
Сонце вставало й ховалось знов.
Були падіння, удари сильні,
Та з кожним разом вставала знов.
Перехрестя доль, зустрічі, втрати,
Теплі обійми й холодний біль.
Все, що судилося переживати,
Стало уроком, і не жаль.
Вдячна я вітру, що бив у лице –
Навчив триматися і не зламатись.
Вдячна за крила, даровані серцем,
Щоб навіть у темряві не зупинятись.
Я пам’ятаю минулі дороги,
Та не тримаю, що відболіло.
Щастя – це жити, пізнати, любити,
Дякувати Небу за кожне зусилля.
А що попереду? Хто його знає…
Доки я йду – моя зірка палає.
Леся Біда
Усі реакції:
Людмила Педченко, Светлана Тельпиш та ще 20