У мене завжди вдалий день,
Допоки рідним я кажу: «Люблю».
Допоки мрію, не втрачаю мить
Надії, що веде мене в весну.
У мене завжди вдалий день!
У заходу є власний тихий знак…
Я вірю: завтра стану ще сильнішою,
Й новий світанок засяє, мов маяк.
Допоки серце ще бажає битись,
Допоки зла не чую у словах —
Моя душа приречена радіти,
Бо кожен в серці весну відчува.
З роками зір душі стає глибоким,
Відкриє те, чого не бачив ти:
Дорожчий за кар’єру, владу й злато —
Святий родинний спокій без журби.
У мене завжди вдалий день,
Хай навіть він від труднощів змарнів…
Та головне — сімейний теплий вогник
І щоб для всі щасливо він горів.
Леся Біда